Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затверджений Постановою КМУ від 11.07.2002 року № 956 «Про ідентифікацію і декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (далі – Порядок). Дія Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини – потенційно небезпечні об'єкти, а також на всіх суб'єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів. Порядок проведення ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки роз’ясняють фахівці відділу нагляду на виробництві і на об’єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області, Євгеній КОЗЛЕНКО і Олександр СЛЄПИНІН.
Усі небезпечні речовини за властивостями можуть бути віднесені до однієї або декількох із десяти категорій небезпечних речовин. У свою чергу ці категорії об'єднуються у відповідні групи за видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних факторів цих аварій. Також виділяють індивідуальні небезпечні речовини – це речовини та суміші речовин, для яких встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень нормативів порогових мас тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їх властивостями, зазначають фахівці.
Основними етапами проведення ідентифікації є:
- Виділення потенційно небезпечних об’єктів на підприємстві з визначенням небезпечних речовин на них відповідно до Нормативів порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджених Постановою КМУ від 11.07.2002 року № 956 «Про ідентифікацію і декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (далі - Нормативи). У разі коли відстань між потенційно небезпечними об'єктами за адміністративною ознакою не досягає 500 метрів, вони вважаються одним потенційно небезпечним об'єктом.
- Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.
- У разі коли сумарна маса жодної індивідуальної небезпечної речовини або небезпечної речовини будь-якої категорії не перевищує порогову масу небезпечних речовин 1 класу, за її властивостями визначаються категорії, до яких вона може бути віднесена згідно з пунктом 1 Нормативів та додатком 1 до них. Порогова маса небезпечних речовин кожної категорії розраховується відповідно до пункту 10 Порядку.
- У разі коли сумарна маса небезпечних речовин жодної категорії, що визначена згідно з пунктом 10 Порядку, не перевищує порогову масу небезпечних речовин 1 класу для цієї категорії, за властивостями індивідуальних небезпечних речовин і категорій небезпечних речовин визначаються групи, до яких вони можуть бути віднесені згідно з пунктом 2 Нормативів. Порогова маса небезпечних речовин зазначених груп розраховується згідно з пунктом 10 Порядку.
Якщо сумарні маси всіх індивідуальних небезпечних речовин, категорій або груп небезпечних речовин менші за нормативи порогової маси небезпечних речовин 2 класу згідно з додатками 1 і 2 до Нормативів або нормативів, розрахованих згідно з пунктом 10 Порядку, потенційно небезпечний об'єкт не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки.
Таким чином, у разі коли найменша відстань від елементів потенційно небезпечного об'єкта до елементів селитебної території або промислових об'єктів не досягає 500 метрів для небезпечних речовин 1 і 2 групи та 1000 метрів для речовин 3 групи і сумарна маса хоча б однієї з усіх видів небезпечних речовин або хоча б однієї категорії чи групи небезпечних речовин дорівнює пороговій масі небезпечних речовин 2 класу, що розрахована згідно з пунктом 16 Порядку, або перевищує таку масу, потенційно небезпечний об'єкт відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки 2 класу, а якщо менша - потенційно небезпечний об'єкт не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки.
Після проведення ідентифікації суб'єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 (додаток 1 до Порядку) і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держпраці та іншим уповноваженим органам.
Довідково. Селитебна територія – ділянки житлових будинків, громадських установ, будівель та споруд, зокрема навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньоселитебна, вулично-дорожня і транспортна мережа, площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва і місця загального користування.